0505603140 або 0673126507
(з 09:00 до 21:00)

Замовити >>

За   прогнозами   Всесвітньої   туристичної   організації найперспективнішими видами туризму в третьому тисячолітті будуть культурно-пізнавальний, тематичний, круїзний, пригодницький та екологічний. Що стосується останнього, то цей вид туризму плідно розвивається в світі на протязі майже 150 років і приносить країнам неабиякі доходи. Так, доходи від відвідування національного парку вулканів Руанди становлять до 1 млн.дол. щорічно. Крім того, урбанізованості та мобільності населення світу, відірваність його від природного середовища, а також погіршення екологічної ситуації в багатьох традиційно рекреаційних зонах і районах світу через неконтрольовану надмірну концентрацію туристів в певні періоди року, сприяють посиленню зацікавленості цим видом туристів та збільшенню кількості його прихильників.
М'який,  гірський,  природно-орієнтований чи природний, зелений, пригодницький, сільський туризм - такий спектр епітетів, що характеризують частково різні, але в багатьох відносинах близькі один одному форми туризму. Усі ці форми туризму зобов'язані своїм походженням і розвитком могутньому впливу на сучасне суспільство екологічного фактора.
Перш за все в нашій країні екологічний туризм покликаний:
1) постійно, систематично і цілеспрямовано культивувати критерій рівноваги навколишнього нас природного середовища;
2) гармонізувати стосунки між екологією, товариством і економікою;
3) орієнтувати турорганізації на зберігання і збільшення споживчої вартості природного середовища за рахунок виділення частини туристських прибутків на рішення пов'язаних із цим задач;
4) підкоряти короткочасні інтереси одержання прибутку від туризму довгостроковим інтересам зберігання природи для майбутніх поколінь, а також для подальшого розвитку туризму;
5) формувати в туристів почуття особистої відповідальності за стан природи і її майбутнє, стверджуючи в їхній свідомості приналежність до неї в якості її органічної частини.
Як очевидно, причини, що стримують розвиток екологічного туризму в Україні, достатньо серйозні. У сучасних умовах політичної й економічної непевності їхнє усунення може затягтися на тривалий час. Це означало б, по-перше, упущену економічну вигоду, а по-друге, що продовжується екологічна стагнація, яку можна було б стримати, сприяючи розвитку екологічного туризму.
У останні роки попит на рекреацію на природі збільшується, тому що середовище життя сучасної людини не відповідає його фізичним і психологічним потребам. У залежності від цього росте популярність екотуризму у світі. А взагалі, екотуризм цей стан душі, цей приплив енергії, це підняте почуття безкраїх обріїв, це живлюще відчуття того, що будь-які місця, у яких буває людина, стають йому близькими.
Головною цінністю екологічних ресурсів є непідробна природність. Саме вона притягає туристів з міст, де люди постійно відчувають негативний вплив забруднених повітря і води, шуму і соціальних конфліктів. Споживаючи екологічні ресурси, одержують оздоровчий і пізнавальний ефект.
Друга особливість екологічного туризму - його стійкість. Екологічний туризм на всіх рівнях управління туристським комплексом сприймається так само, як і простим споживачем, - занадто спрощено. Сьогодні зупинити будь-якого перехожого і запитати, що таке екотуризм, він відповість, що це - подорож на природу, у національний парк або відвідування музею природи.
Разом з тим екологічний туризм повинен сприяти відновленню і збереженню традиційного способу життя місцевого населення, його культури й етнографічних особливостей. Розвиток стійкого екотуризму можливо лише зі створенням у місцевостях, що прилягають до природоохоронних територій, спеціальних екотуристичних (ландшафтних) парків, де діяльність місцевих жителів по реалізації туристам послуг по прийому мала би пільги і стимули.

"екологічний туризм" і більш розповсюджена його коротка форма "екотуризм" являють собою буквальний переклад англійських "ecologіcal tourіsm" і "ecotourіsm". Епітет екологічний - не єдиний, застосовуваний в англійській мові і відповідно в американській, канадській, англійській, австралійській літературі й у літературі багатьох інших країн для позначення нових напрямків у туризмі, що сформувалися в останнє десятиліття в результаті впливу ідей "зеленого руху" і розвитку екологічного світогляду. Зустрічається, наприклад, термін "зелений туризм". Звичайний також термін "природний туризм". Останній поряд з великим спектром інших розповсюджений і в німецькомовних країнах, де прикметник "екологічний " уживається взагалі досить рідко, а у визначеннях "зелених" галузей туризму практично не використовується. Там найбільш широке одержав термін "Sanfter Tourіsmus", якому можна перевести на українську мову як "м'який туризм" [26, 55].
Звичайно "м'який " туризм протиставляється "жорстокому", головною метою якого є максимізація прибутку, у той час як для "м'якого" туризму приоритетні не тільки успішний бізнес, але і турбота про культурне благополуччя туристичних регіонів, відтворенні ресурсів, мінімізації збитку навколишньому середовищу. Слід, однак, мати на увазі, що нерідко під "м'яким" туризмом мають на увазі туризм "спартанського" типу в умовах максимально тісного контакту з дикою природою.
Різноманіттю термінів відповідають широта змісту і множинність конкретних форм діяльності в тій новій великій області індустрії туризму, що ми узагальнено називаємо екологічним туризмом. Існує чимало і різних визначень екотуризму, кожне з яких виявляє ті або інші важливі аспекти останнього. У сукупності ці визначення досить повно описують і розмаїтість, і еволюцію уявлень про цілі і задачі нової туристської галузі.
Разом з тим у деяких з цих визначень зазначені і такі властивості екотуризму, як турбота про соціальне, культурне й економічне благополуччя місцевого населення.
Як характерний приклад можна привести визначення, зроблене урядовими і суспільними туристичними і природоохоронними організаціями Австралії. Визначення говорить: "Екотуризм - це екологічно стійкий туризм, що має своєю підставою природу, що включає ознайомлення з навколишнім природним середовищем і її пояснення" [24, с.54].
Можна виділити п'ять критеріїв, яким повинен відповідати екологічний туризм. Екологічний туризм повинний бути:
1) зверненим до природи і заснованим на використанні переважно природних ресурсів;
2) не наносити збитку або мінімізувати збиток середовищу нашого проживання, тобто екологічно стійким ;
3) націленим на екологічну освіту, на формування відносин рівноправного партнерства з природою;
4) що піклується про збереження місцевої соціокультурної сфери;
5) економічно ефективним і забезпечуючим стійким розвитком тих районів, де він здійснюється.
Відповідно до цих критеріїв навіть плавання на лайнері по Амазонці можна рахувати екологічним туром за умови, що з позиції технології цей лайнер буде досконалий, що туристи будуть часто залишати судно для піших або верхових маршрутів, що вони ознайомляться з місцевою природою, аборигенною культурою й екологічними проблемами регіону і внесуть визначений вклад у їхнє вирішення, нехай навіть найпростішим способом - пожертвуваннями на природоохоронні проекти.
Отже, екотуризм являє собою широкий напрямок, що розвивається, в індустрії туризму, він не завжди однаково розуміється в різних країнах, його форми динамічні, він проникає в далекі від екологічної орієнтації області туристичної діяльності й обмежувати його занадто строгими рамками й одним єдино вірне визначення навряд чи розумно [24, 132-133].
У літературі зустрічаються кілька термінів, що відносяться до сфери екотуризму.
Біотуризм - туризм, об'єктом якого є будь-які прояви живої природи, будь-то окремі види або біоценози.
Природний туризм - туризм, об'єктом якого є будь-яка природа, як жива, так і нежива (наприклад, печери, гори, водойми й ін.) природний туризм містить у собі біотуризм як один з тематичних напрямків.