0505603140 або 0673126507
(з 09:00 до 21:00)

Замовити >>

Туристичний бізнес — це сфера людської діяльності, яка приречена на бурхливий розвиток у найближчі роки. Із набуттям Україною не формального, а реального суверенітету першорядного значення набуває впровадження передових організаційно-управлінських технологій в таку важливу її соціально-економічну сферу господарства як готельний бізнес. Наша країна перейшла до ринкових відносин у час, коли на міжнародному ринку сталися суттєві зміни в туристичній галузі, важливою складовою якої є готельно-ресторанний сервіс. Актуальність завдань щодо формування й впровадження новітніх організаційно-управлінських засад зростає з поглибленням процесів входження України до високо розвиненого соціально-економічного, культурного й правового поля Європи й світу, в цілому вже опанованого досконало організованими, нормативне врегульованими та взаємопов'язаними туристичним системами. Функція менеджменту підприємств туристичного бізнесу «організація» реалізується через особливі функціональні обов'язки менеджерів.

По-перше, менеджери встановлюють цілі, визначають конкретні завдання в кожній групі цілей і через доведення їх до інших працівників підприємства, від роботи яких залежить досягнення даних цілей, забезпечують ефективність діяльності підприємства. По-друге, менеджери виконують організаційну функцію, аналізуючи діяльність й приймаючи рішення, необхідні для досягнення цілей. Вони групують проблеми та добирають працівників для їх виконання. По-третє, менеджери підтримують постійні комунікаційні процеси в колективі з урахуванням мотивації та стимулювання, аналізу, оцінки й інтерпретації результатів роботи кожного працівника підприємства. Менеджери сприяють професійному зростанню працівників, включаючи себе особисто.

Запорукою ефективності менеджменту готельно-ресторанного бізнесу є реалізація його контролюючої функції. Дієвий і надійний контроль з боку керівництва є важливою й вирішальною умовою ефективного управління, якщо здійснюються три основні його стадії: встановлення фактів, критична їх оцінка й розробка заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства. Методи управління — це сукупність прийомів впливу на колектив для активізації його діяльності з метою досягнення поставлених перед ним цілей. Виділяють такі сфери активізації діяльності працівників: організаційна, адміністративна, економічна та соціально-психологічна. Вплив в цих сферах здійснюється за допомогою певних систем активізації, які охоплюють різні за змістом, напрямом, організаційними формами, характером методи та прийоми.

За змістом методи управління слід розглядати з позицій вимог основних законів виробництва, управління, специфіки відносин. Відповідно виділяють економічні, організаційно-адміністративні та соціально-психологічні методи управління. Значне місце в діяльності менеджерів належить методам переконання, тому вони є важливими для вивчення й застосування. Вміння враховувати методи переконання (психологічні фактори) й за їх допомогою цілеспрямовано впливати на працівників допомагає керівникові сформувати колектив із спільними метою й завданнями. Соціологічні дослідження підтверджують, що успіх діяльності керівника на 15% залежить від його фахового рівня й на 85% — від уміння працювати з людьми. Знаючи особливості поведінки, характер кожного працівника, можна прогнозувати його поведінку в необхідному для колективу напрямі. Кожній групі людей, кожному колективу притаманний певний психологічний клімат. Тому суттєвою умовою створення й розвитку трудових колективів є дотримання в них принципів психологічної сумісності. Методи управління в туристичній фірмі „Блюз-Тревел” — це способи впливу на окремих робітників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей комплексу. Особливо слід відмітити, що недостатня увага до соціальних і психологічних аспектів управління в туристичній фірмі „Блюз-Тревел” є основою нездорових взаємовідносин у колективі, що може призвести до різкого зниження продуктивності праці. Як засвідчує практика, формування позитивного морально-психологічного клімату, виховання почуття товариськості і взаємодопомоги відбувається більш активно при формуванні відповідних відносин. Тому менеджерам туристичної фірми „Блюз-Тревел” для найбільш результативного впливу на працівників слід не лише знати моральні й психологічні особливості

туризму повинне базуватися на стратегічному (спроектованому в майбутнє) баченні і передбаченні. На основі бачення розробляється політика туристичної фірми, яка представляє загальні цілі і норми відносин, забезпечуючу життєздатність і розвиток цієї структури. Формування політики підприємства здійснюється найчастіше на вищому рівні управління. Всі положення політики туристичної фірми представляються, як правило, у вигляді провідного туристичного образу. Провідний образ містить в собі довгострокові цілі, філософію, політику (принципи взаємин з різними зацікавленими групами), культуру підприємства і його законодавчі права. Під плануванням діяльності туристичного підприємства ми розуміємо систематичний, інформаційно оброблюваний процес якісного, кількісного і тимчасового визначення майбутніх цілей, засобів і методів формування, управління і розвитку підприємства. По суті, в процесі планування ухвалюється рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. Це підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як цього добитися. План є складною соціально-економічною моделлю майбутнього стану організації. Стадії процесу планування в основному універсальні. Що ж до конкретних методів і стратегії, то вони істотно розрізняються. Зазвичай організація формує єдиний план для управління своєю загальною діяльністю, але в її рамках окремі менеджери для досягнення конкретних цілей і завдань організації застосовують різні методи. Таким чином, складається карта шляху, по якому повинна пройти організація за конкретний період часу. Єдиного методу планування, який би відповідав кожній ситуації, не існує. Процес планування здійснюється відповідно рівням організації. Так, стратегічне планування (вищий рівень) - це спроба поглянути в довгостроковій перспективі на основоположні організації, що становлять; оцінити, які тенденції спостерігаються в її оточенні; визначити, якою найімовірніше буде поведінка конкурентів. Головне завдання планування на цьому рівні полягає в тому, щоб визначити, як організація поводитиметься в своїй ринковій ніші. На середньому рівні управління займаються тактичним плануванням, тобто визначають проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і завдань. Тактичне планування за своєю суттю схоже із стратегічним. Різниця лише в тому, що якщо в організації, наприклад, є три начальники різних підрозділів, то кожен з них повинен координувати свою діяльність з іншими двома. І це повинно бути відображено в плані. У зв'язку з цим їх відповідальність з погляду тактичного планування полягає в тому, щоб в основу планування покласти ідеї, народжені при стратегічному плануванні. Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно називається оперативним плануванням. Це основа основ планування. У оперативних планах стандарти діяльності, опис робіт і тому подібне вписуються в таку систему, при якій кожен направляє свої зусилля на досягнення загальних і головних цілей організації [34, с. 34-35]. Проте ніхто поодинці не встановлює свої цілі, не вибирає власні шляхи їх досягнення. Кожен менеджер на основі оперативного плану розробляє повсякденну короткострокову тактику, щоб забезпечити правильність всіх дій, визначити сильні і слабкі сторони функціонування організації. Такий підхід створює сприятливі умови для постійного самовдосконалення особи. Всі три типи планів складають загальну систему, яка називається генеральним, або загальним, або бізнес-планом функціонування організації. Планування припускає використання всіх методів, тактик і процедур, які менеджери застосовують в своїй роботі. Види планування постійно варіюються: від таких традиційних методів, як бюджетні, до складніших - моделювання, розробки планів або окремих