0505603140 або 0673126507
(з 09:00 до 21:00)

Замовити >>

Беручи до уваги той факт, що ВТО проголосила 2002 рік роком екотуризму і наближеності до природи, а на перспективу пригодницький і екзотичний туризм визнала найпривабливішим напрямком, який буде користуватися попитом серед туристів найближче сторіччя, автор намагався довести в роботі необхідність звернути гостру увагу на розвиток саме цих видів туризму в Україні, яка більш ніж будь-яка інша країна в Європі забезпечена екзотичними куточками природи та умовами розробки екологічних турів.
За   прогнозами   Всесвітньої   туристичної   організації найперспективнішими видами туризму в третьому тисячолітті будуть культурно-пізнавальний, тематичний, круїзний, пригодницький та екологічний. Що стосується останнього, то цей вид туризму плідно розвивається в світі на протязі майже 150 років і приносить країнам неабиякі доходи.
М'який,  гірський,  природно-орієнтований чи природний, зелений, спортивний, пригодницький, сільський туризм - такий спектр епітетів, що характеризують частково різні, але в багатьох відносинах близькі один одному форми туризму. Усі ці форми туризму зобов'язані своїм походженням і розвитком могутньому впливу на сучасне суспільство екологічного фактора.
Перш за все в нашій країні екологічний туризм покликаний:
1) постійно, систематично і цілеспрямовано культивувати критерій рівноваги навколишнього нас природного середовища;
2) гармонізувати стосунки між екологією, товариством і економікою;
3) орієнтувати турорганізації на зберігання і збільшення споживчої вартості природного середовища за рахунок виділення частини туристських прибутків на рішення пов'язаних із цим задач;
4) підкоряти короткочасні інтереси одержання прибутку від туризму довгостроковим інтересам зберігання природи для майбутніх поколінь, а також для подальшого розвитку туризму;
5) формувати в туристів почуття особистої відповідальності за стан природи і її майбутнє, стверджуючи в їхній свідомості приналежність до неї в якості її органічної частини.
Як очевидно, причини, що стримують розвиток екологічного туризму в Україні, достатньо серйозні. У сучасних умовах політичної й економічної непевності їхнє усунення може затягтися на тривалий час. Це означало б, по-перше, упущену економічну вигоду, а по-друге, що продовжується екологічна стагнація, яку можна було б стримати, сприяючи розвитку екологічного туризму.
У останні роки попит на рекреацію на природі збільшується, тому що середовище життя сучасної людини не відповідає його фізичним і психологічним потребам. У залежності від цього росте популярність екотуризма у світі. А взагалі, екотуризм цей стан душі, цей приплив енергії, це підняте почуття безкраїх обріїв, це живлюще відчуття того, що будь-які місця, у яких буває людина, стають йому близькими.
Головною цінністю екологічних ресурсів є природна природність. Саме вона притягає туристів з міст, де люди постійно відчувають негативний вплив забруднених повітря і води, шуму і соціальних конфліктів. Споживаючи екологічні ресурси, одержують оздоровчий і пізнавальний ефект.
Друга особливість екологічного туризму - його стійкість. Екологічний туризм на всіх рівнях управління туристським комплексом сприймається так само, як і простим споживачем, - занадто спрощено. Сьогодні зупини будь-якого перехожого і запитати, що таке екотуризм, він відповість, що це - подорож на природу, у національний парк або відвідування музею природи.
Разом з тим екологічний туризм повинен сприяти відновленню і збереженню традиційного способу життя місцевого населення, його культури й етнографічних особливостей. Розвиток стійкого екотуризму можливо лише зі створенням у місцевостях, що прилягають до природоохоронних територій, спеціальних екотуристичних (ландшафтних) парків, де діяльність місцевих жителів по реалізації туристам послуг по прийому мала би пільги і стимули.

За типом заходів реалізує свої цілі при організації і проведенні: подорожей, спортивних походів, змагань, зльотів, експедицій, екстремальних спортивних турів, спортивно-туристських шкіл по підготовці гідів і інструкторів спортивного туризму.
Матеріально-технічною базою функціонування спортивного туризму є туристське спорядження, технічні і інші засоби пересування, туристські полігони, притулки, турбази, станції юних туристів і туристські клуби.
Основним змістом спортивного туризму є подолання природних перешкод природного рельєфу місцевості. Ці перешкоди відрізняються великим різноманіттям: скелі, сніг, лід, водні перешкоди і багато інших типів, види і форми природних перешкод макро- і мікрорельєфу місцевості.
Багатообразні і умови подолання перешкод: кліматичні, метеорологічні, високогірні і ін. При подоланні природних перешкод використовуються різна техніка і тактика, різні засоби пересування і забезпечення безпеки.
Подолання природних перешкод вимагає різної за часом і інтенсивності роботи туриста-спортсмена. Туристська робота в даному випадку - це сукупність фізичних і технічних дій туриста-спортсмена. Вона має певну схожість з фізичними вправами, прийнятими за першооснову в теорії і методиці фізичного виховання, але значно ширше за своїм змістом. Туристська робота має визначену, відмінну від фізичних вправ структуру. Її структурну основу складають дії туриста-спортсмена, направлені на подолання природних перешкод з мінімальними витратами сил і максимальним забезпеченням безпеки.
Певні обмеження мінімізації зусиль і максимального рівня безпеки пов'язані з характером перешкод і умовами їх подолання, а тому у кожному конкретному випадку потрібне рішення задачі оптимізації. Наприклад, при проходженні складного скельного рельєфу потрібно застосовувати досконалу скельну техніку і забезпечувати надійну страховку. Оптимальне рішення такої задачі можливе при роботі помірної потужності. Як сповільнене, так і прискорене проходження складного скельного рельєфу в похідних умовах може привести до втрати необхідного рівня безпеки.
У теорії спортивного тренування першоосновою виступають власне вправи (часто тотожні поняттю «Вид спорту») змагань і тренувальні форми вправ змагань. Вправи змагань розглядаються як цілісні дії (у тому числі і складні сукупності дій), які служать засобом ведення спортивної боротьби і виконуються в тому ж складі, що і в умовах змагань по вибраному виду спорту. У цьому сенсі основні елементи туристської роботи можна вважати вправами змагань, враховуючи особливості тренувальних форм таких вправ і особливості їх використання в підготовці туристів-спортсменів. У спортивному туризмі ці вправи багатообразні. Вони можуть бути і швидкісно-силовими, і власне силовими, і складно-координованими. Вони можуть мати відносно стабільні і змінні форми залежно від ситуативних умов. При цьому складно-координовані вправи складають основу техніки туризму в умовах подолання природних перешкод.
Спортивний туризм відноситься до видів спорту, для яких характерна активна рухова діяльність з проявом фізичних і вольових якостей. Його можна віднести до комплексних (змішаним) видів спорту типу многоборій. Спортсмен-турист повинен володіти специфічною багатоборною спеціальною туристською витривалістю.
У туристських походах є багатогодинна робота циклічного характеру, зв'язана, наприклад, з тривалими пересуваннями по стежці з рюкзаками. Ця робота, як правило, помірній потужності. Є в туризмі і ациклічна робота при подоланні різних природних перешкод. В основному ця робота також помірної потужності, хоча окремі частини її знаходяться в зонах великих, субмаксимальних і максимальних потужностей.
Класифікація маршрутів туристських спортивних походів полягає у їх поділі за видами туризму, категоріями та ступенями складності і використовується для виконання туристами-спортсменами розрядних норм та вимог зі спортивного туризму.
Порядок класифікації маршрутів туристських спортивних походів встановлює основні принципи їх класифікації.
Класифікація поширюється на маршрути походів, що здійснюються за видами туризму, визначеними Правилами змагань туристських спортивних походів. Маршрути походів з використанням будь яких інших засобів пересування, не характерних для визначених Правилами видів туризму, класифікацією не охоплюються.